Методи досліджень – аналітичні, описові, польові, порівняльні, статистичні, картографічні. 

Результати досліджень

       Створення невиснажливої регіональної ЕМ передбачає впровадження ряду наукових принципів і підходів щодо оптимізації структури природно-заповідних територій. Одним з пріоритетних підходів формування регіональної ЕМ є адміністративно-територіальний. Проводячи аналіз функціонально-просторового стану мережі ПЗФ Поділля визначено, що він не є оптимальним. Це визначається малим і непропорційним ступенем заповідання території регіону, малою кількістю природоохооронних об’єктів поліфункціонального значення. Мережа територій і об’єктів ПЗФ регіону в географічному просторі сформована нерівномірно як в широтному, так і меридіанальному аспектах. Ступінь концентрації об’єктів ПЗФ зменшується із заходу на схід, і з півночі на південь. Більшість об’єктів ПЗФ Поділля входять до складу регіональної ЕМ як біоцентри, біогеоценози, частина ареалів сполучних територій. Проте, майже не проводиться їх аналіз на відповідність як природним ядрам, так і територіям рекреаційного призначення. Ключові території (природні ядра) екомережі, як правило, утворюють об’єкти ПЗФ. Подамо їх характеристику. 

       На 1.01.2008 р. площа територій і об’єктів ПЗФ екомережі Поділля складала 449866,57 га, кількість – 1364, рівень заповідності – 8,07% від загальної території регіону. В Тернопільській області він становив 8,41% (кількість 548, площа 116858,76 га), Хмельницькій – 14,8% (кількість 473, площа 305654,55 га), Вінницькій – 1,02% (кількість 343, площа 27353,26 га). Проте високий рівень заповідності не завжди передбачає ефективну функціонально-просторову структуру заповідних територій. Наприклад, на НПП "Подільські Товтри”, площею 261316 га припадає 86,19%, РЛП "Мальованка”, площею 16919,4 га 8,21% природоохоронних площ Центрального Поділля, на РЛП "Дністровський каньйон” (42084 га) – 35% Західного Поділля, на РЛП "Мурафа” (3452,7 га) – 12,6% Cхідного Поділля [2,3,5].

       ПЗФ екомережі Тернопільщини представлений практично всіма категоріями територій та об’єктів, крім біосферних заповідників і НПП. В межах області функціонує 1 природний заповідник площею 10516,7 га, 3 РЛП площею 42997,0 тис.га, 115 ландшафтних, лісових, ботанічних, загальнозоологічних, орнітологічних та іхтіологічних заказників площею 61,2 тис.га, 9 дендропарків площею 61213,82 га, 1 зоопарк площею 10,0 га, 4 ботанічних сади площею 109,7 га, 4 заповідних урочища площею 480,2 га, 398 комплексних, ботанічних, зоологічних, геологічних та гідрологічних пам’яток природи площею 1155,76 га, 13 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва площею 112,7968 га. До складу територій інших об’єктів ПЗФ входять 101 територія площею 362,12 га [5]. 

       ПЗФ екомережі Хмельниччини включає 1 НПП, площею 261316 га, 1 РЛП площею 16919,4 га, 154 ботанічні, гідрологічні, ландшафтні, лісові, загальногеологічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні заказники (25 заказників загальнодержавного значення площею 9660,8 га і 129 – місцевого значення площею 27084,89), 1 ботанічний сад площею 17,5 га, 1 зоопарк площею 1,57 га, 18 заповідних урочищ площею 1291,5 га, 259 пам’яток природи (5 загальнодержавного значення площею 173,2 га і 254 – місцевого значення площею 1445 га), 38 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва (9 загальнодержавного значення площею 197,7 га і 29 – місцевого значення площею 813,11 га) [3]. 

       ПЗФ екомережі Вінниччини включає 1 РЛП площею 3452,7 га, 94 ботанічні, гідрологічні, ландшафтні, лісові, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні заказники (21 заказник загальнодержавного значення площею 13548,7 га і 73 – місцевого значення площею 8304,12), 30 заповідних урочищ площею 735,5 га, 183 пам’ятки природи (10 загальнодержавного значення площею 295,7 га і 173 – місцевого значення площею 325,23 га), 36 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва (11 загальнодержавного значення площею 392,87 га і 25 – місцевого значення площею 367,5 га) [6]. 

       Проводячи ранжування 64 районів Подільського регіну можна визначити, що у територіальному відношенні кількість заповідних об'єктів розподілено так: 1) до 10 заповідних об’єктів (18 районів); 2) 11-20 (20); 3) 21-30 (14); 4) 31-40 (7); 5) 41-50 (2); 6) 51-60 (1); 7) > 61 (2). Рівень заповідності територій районів Поділля (у % від загальної площі районів) розподілено так: катастрофічний – до 1% (22 райони); дуже низький – від 1% до 2% (14); низький – від 2% до 3% (8); задовільний – від 3% до 4% (4); добрий – від 4% до 10% (11); дуже добрий – від 10% до 15% (3); оптимальний – понад 15% (2). Розподіл заповідних об’єктів за площею такий: 1) до 1 га (514 об’єктів); 2) 1-5 га (250); 3) 5,1-10 га (110); 4) 10,1-25 га (140); 5) 25,1-50 га (98); 6) 50,1-100 га (81); 7) 100,1-250 га (69); 8) 250,1-500 га (40); 9) 500,1-1000 га (25); 10) 1000,1-2500 га (19); 11) 2500,1-5000 га (14); > 5000,1 га (4). 

       Аналізуючи просторову структуру територій і об’єктів ПЗФ екомережі Поділля в розрізі адміністративних районів доречно відмітити, що високий рівень заповідності мають придністерські, товтрові й бузькі ландшафтні райони регіону, низьку – вододільні та надзаплавно-терасові, які мають значне аграрне й гірничо-промислове використання. До заплавних і надзаплавно-терасових ландшафтних комплексів приурочені майже всі гідрологічні і більша частина загальнозоологічних й орнітологічних заповідних об’єктів [1-3,5,6]. Серед об’єктів поліфункціонального призначення тут можна виділити РЛП "Мальованка”. До схилових, плакорних і вододільних ландшафтних комплексів, які займають 2/3 території Поділля, приурочені більшість геологічних, значна частина лісових, ландшафтних і ботанічних заповідних об’єктів та всі (87) парків-пам’яток садово-паркового мистецтва. Більшість з яких приурочена до схилових і каньйоноподібних місцевостей. Серед об’єктів поліфункціонального призначення тут можна виділити РЛП-и "Дністровський каньйон” і "Мурафа” та перспективні "Дністер” і "Лядова”. До останцево-вододільних, товтрових та горбогірних ландшафтних комплексів приурочена частина ПЗ "Медобори” з філіалом "Кременецькі гори”, майже вся господарська зона НПП "Подільські Товтри”, перспективний РЛП "Мурафські Товтри”, де охороняються унікальні ландшафти Товтр та частина ботанічних і лісових заповідних об’єктів. В розрізі фізико-географічного районування високу заповідність території мають Західно-Подільська, Придністерсько-Східно-Подільська і північна частина Середньобузької височинних областей. Низьку – Мале Полісся, Північно-Західно-Придніпровська, Північно-Східно-Придніпровська й середня частина Середньобузької височинних областей [1, 4]. 

       Аналізуючи функціональну структуру територій і об’єктів ПЗФ Поділля доречно відмітити: 1) низьку частку заповідних територій поліфункціонального призначення (ПЗ, НПП, РЛП). Створення цих об’єктів у кожній фізико-географічній області регіону сприяло б збереженню раритетних видів, типових та унікальних природних комплексів, забезпечило б оптимальну репрезентативність ландшафтів і екосистем. Що дозволило б мати оптимізовану мережу природоохоронних територій, на базі яких можна організувати систему екологічного моніторингу; 2) низьку частка заповідних територій площею понад 500 га, які б виконували функції біоцентрів невиснажливої екомережі; 3) у структурі ПЗФ знаходиться велика кількість дрібних природоохоронних об’єктів, що не поєднані екокоридорами; 4) значні диспропорції функціональної структури і площ заповідних об’єктів ПЗФ адміністративних районів. 

Висновки

       ЕМ Поділля созологічну функцію буде виконувати тоді, коли буде здійснена подальша оптимізація природно-заповідної мережі у напрямку: 1) створення нових природоохороних об’єктів до показників 5-10% площі заповідних територій від загальної площі кожного району; 2) репрезентування кожної фізико-географічної області природним заповідником, НПП чи РЛП, що виконуватиме роль перспективних природних ядер для збереження біоландшафтного різноманіття регіону; 3) повного охоплення заповідними територіями всіх репрезентативних та унікальних природних і штучних ландшафтів з популяціями видів, угрупованнями та екосистемами, які мають офіційне міжнародне й державне (Червона книга МСОП, Європейський Червоний список, Червона і Зелена книги України, "червоні списки” міжнародних конвенцій і угод) та регіональне (Червона і Зелена книги Поділля, областей) біосозологічне значення; 4) розроблення й ефективного впровадження заходів щодо усунення шкідливого впливу на об’єкти екомережі; 5) складання картосхем структури екомережі всіх 64 районів регіону; 6) формування перспективної регіональної екомережі, яка має стати полігоном для наукових цілей, екологічного моніторингу та бути частиною існуючої системи єдиного загального управління ПЗФ України.