Цивілізації
формувалися на морських узбережжях і вздовж великих річок - там, де є
вода. Сьогодні ми дуже побоюємося її нестачі - або надлишку. Останнім
часом температура Землі підвищилася на 0,74 градуса за Цельсієм - на
перший погляд ця цифра здається незначною. Однак наслідки потепління в
наявності: повені в одних регіонах та посухи в інших, руйнівні урагани,
рівень моря що піднімається, зруйновані греблі тощо. Чому ж земля
захиталася під нашими ногами? Близько 70 відсотків світової прісної води
зберігається у вигляді льоду. Велика частина решти запасів знаходиться у
водоносних шарах грунту, звідки ми її викачуємо - набагато швидше, ніж
природа може заповнити втрати.
Дві третини використовуваної нами води йде на вирощування сільськогосподарських культур.
Населення
Землі щорічно збільшується на 83 мільйона чоловік, і наша потреба в
прісній воді буде тільки зростати - поки ми не навчимося дбайливо її
використовувати.
Морські узбережжя від Луїзіани до Філіппін
понівечені штормами, породженими перегрітим повітрям над океаном. Нічого
подібного людство раніше не бачило. У посушливих областях збільшується
випаровування, частіше трапляється посуха, що особливо помітно в басейні
річки Мюррей-Дарлінг в Австралії. Льодовики гімалайських вершин, що
живлять водою землі багатьох народів, скорочуються в розмірах. Слова
«надзвичайна природна ситуація» втрачають своє значення. Ставши свідками
стількох стихійних лих, ми перестаємо їм сумувати й вже не вважаємо їх
«надзвичайними».
На іншому кінці світу знаходиться долина
Бахо-Піура - величезна западина, наповнена самим сухим піском епохи
голоцену. Пустельна батьківщина багатьох форм колючих рослин площею 36
тисяч квадратних кілометрів простягається від північно-західного Перу до
південного Еквадору. Учені визначають цей район як сухий або дуже
сухий, а про його південній околиці, Бахо-піурія, можна сказати і зовсім
тільки одне: сухіше не буває. З січня по березень там може випасти 2,5
сантиметра опадів, а в деякі роки дощів взагалі не трапляється.
Витрата
води в будинках жителів США - близько 380 літрів на людину в день.
Мільйони будинків на планеті використовують близько 19 літрів води в
день.
До будинків 46% жителів Землі не підведений водопровід.
Жінки в посушливих африканських країнах проходять близько шести
кілометрів, щоб принести воду. Через 15 років 1,8 мільярда людей
житимуть в регіонах з катастрофічною нестачею води.
Сучасна
цивілізація не поспішає розлучитися з міфом про безмежну щедрість Землі.
Не помічаючи доказів зворотного, ми продовжуємо вважати, що багатства
природи невичерпні. Ми викачуємо воду з підземних водоносних шарів і
повертаємо річки, сподіваючись на невичерпні природні ресурси. Тим часом
на великих територіях, де проживає половина населення Землі,
забезпеченість водою стрімко скорочується: звикнувши жити на широку
ногу, люди розбазарили своє багатство.
Раніше водойми здавалися
такими ж безмірними, як ті мандрівні голуби, від яких темніло небо, і
розмови про необхідність зберігати воду представлялися настільки ж
безглуздими, як і ідея розливати її по пляшках. Але правила гри
змінюються. Еквадор став першою країною, яка зафіксувала права природи в
конституції. Тепер його ріки й ліси - це не просто чиясь власність: по
еквадорському законодавству будь-який громадянин може подати позов від
імені потерпілого водойми, спираючись на те, що благополуччя водного
ресурсу надзвичайно важливо для благополуччя людей. Іншим країнам,
напевно, варто взяти приклад Еквадору і теж визнати права природи. Вода -
це життя. Це пульс і кровообіг Землі. Наше завдання - виробити розумні
шляхи виживання і зберегти нашу напоєну водою планету.
|