Цивілізації формувалися на морських узбережжях і вздовж великих річок - там, де є вода. Сьогодні ми дуже побоюємося її нестачі - або надлишку. Останнім часом температура Землі підвищилася на 0,74 градуса за Цельсієм - на перший погляд ця цифра здається незначною. Однак наслідки потепління в наявності: повені в одних регіонах та посухи в інших, руйнівні урагани, рівень моря що піднімається, зруйновані греблі тощо. Чому ж земля захиталася під нашими ногами? Близько 70 відсотків світової прісної води зберігається у вигляді льоду. Велика частина решти запасів знаходиться у водоносних шарах грунту, звідки ми її викачуємо - набагато швидше, ніж природа може заповнити втрати.

Дві третини використовуваної нами води йде на вирощування сільськогосподарських культур.

Населення Землі щорічно збільшується на 83 мільйона чоловік, і наша потреба в прісній воді буде тільки зростати - поки ми не навчимося дбайливо її використовувати.

Морські узбережжя від Луїзіани до Філіппін понівечені штормами, породженими перегрітим повітрям над океаном. Нічого подібного людство раніше не бачило. У посушливих областях збільшується випаровування, частіше трапляється посуха, що особливо помітно в басейні річки Мюррей-Дарлінг в Австралії. Льодовики гімалайських вершин, що живлять водою землі багатьох народів, скорочуються в розмірах. Слова «надзвичайна природна ситуація» втрачають своє значення. Ставши свідками стількох стихійних лих, ми перестаємо їм сумувати й вже не вважаємо їх «надзвичайними».

На іншому кінці світу знаходиться долина Бахо-Піура - величезна западина, наповнена самим сухим піском епохи голоцену. Пустельна батьківщина багатьох форм колючих рослин площею 36 тисяч квадратних кілометрів простягається від північно-західного Перу до південного Еквадору. Учені визначають цей район як сухий або дуже сухий, а про його південній околиці, Бахо-піурія, можна сказати і зовсім тільки одне: сухіше не буває. З січня по березень там може випасти 2,5 сантиметра опадів, а в деякі роки дощів взагалі не трапляється.

Витрата води в будинках жителів США - близько 380 літрів на людину в день. Мільйони будинків на планеті використовують близько 19 літрів води в день.

До будинків 46% жителів Землі не підведений водопровід. Жінки в посушливих африканських країнах проходять близько шести кілометрів, щоб принести воду. Через 15 років 1,8 мільярда людей житимуть в регіонах з катастрофічною нестачею води.

Сучасна цивілізація не поспішає розлучитися з міфом про безмежну щедрість Землі. Не помічаючи доказів зворотного, ми продовжуємо вважати, що багатства природи невичерпні. Ми викачуємо воду з підземних водоносних шарів і повертаємо річки, сподіваючись на невичерпні природні ресурси. Тим часом на великих територіях, де проживає половина населення Землі, забезпеченість водою стрімко скорочується: звикнувши жити на широку ногу, люди розбазарили своє багатство.

Раніше водойми здавалися такими ж безмірними, як ті мандрівні голуби, від яких темніло небо, і розмови про необхідність зберігати воду представлялися настільки ж безглуздими, як і ідея розливати її по пляшках. Але правила гри змінюються. Еквадор став першою країною, яка зафіксувала права природи в конституції. Тепер його ріки й ліси - це не просто чиясь власність: по еквадорському законодавству будь-який громадянин може подати позов від імені потерпілого водойми, спираючись на те, що благополуччя водного ресурсу надзвичайно важливо для благополуччя людей. Іншим країнам, напевно, варто взяти приклад Еквадору і теж визнати права природи. Вода - це життя. Це пульс і кровообіг Землі. Наше завдання - виробити розумні шляхи виживання і зберегти нашу напоєну водою планету.